Історичні факти січня 1947 року

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині в ході нерівного бою з московськими окупантами загинули четверо представників українського визвольного руху. Серед полеглих — Микола Арсенич (псевдо: Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — засновник військової контррозвідки ОУН і єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець та зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).

Через надзвичайно високий рівень конспірації відомостей про Марію Римик збереглося дуже мало. Вона входила до вузького кола довірених осіб Проводу ОУН і підтримувала зв’язок з Головою СБ ОУН Миколою Арсеничем та крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком (Мікушка, Маріян).

У виданні Центру досліджень визвольного руху «Штафетні лінії. Спогади» Володимир-Ігор Порендовський згадує, що під час його слідства у 1948 році чекісти залюбки показували йому знимку вбитої «Марусі», мовляв, «наші руки всюди досягнуть», що в системі координат МДБ було прямим визнанням її особливої ролі, ліквідація якої вважалася настільки вагомим досягненням, що мала служити доказом «вседосяжності» каральних органів.

Микола Арсенич був знаним як один із найкращих конспіраторів ОУН. Саме під його керівництвом почалося формування стрункої мережі СБ ОУН та вдосконалення розвідувальних і контррозвідувальних методів. У 1946 році УГВР нагородила його Золотим Хрестом Заслуги УПА.